Для батьків

«Правильне харчування - запорука довголіття»

Харчування забезпечує основні життєві функції організму людини. До них, насамперед, слід віднести ріст і розвиток, а також безперервне оновлення тканин. З їжею надходить енергія, необхідна для всіх внутрішніх процесів організму, а також для здійснення зовнішньої роботи і пересування. Нарешті, з їжею людина отримує речовини, необхідні для синтезу сполук, які відіграють роль регуляторів і біологічних каталізаторів: гормонів та ферментів. Тому основною вимогою до харчування є відповідність кількості і якості їжі потребам організму. Виділяємо основні принципи раціонального харчування:

1. Відповідність калорійності харчового раціону добовим енергетичним витратам.

2. Відповідність хімічного складу, калорійності та обсягу раціону віковим потребам і особливостям організму.

3. Збалансоване співвідношення харчових речовин у раціоні (білків, жирів, вуглеводів).

4. Різноманітність використовуваних харчових продуктів (широкий асортимент, в тому числі овочів, фруктів, ягід, різноманітної зелені).

5. Правильна кулінарно-технологічна обробка продуктів з метою збереження біологічної і харчової цінності.

Найважливішим компонентом харчування є білки. Джерелами білка є наступні продукти: м'ясо, риба, яйця, сир, молоко, хліб, картопля, квасоля, соя, горох.

Недостатнє надходження в організм жиру може привести до порушення діяльності центральної нервової системи, змін в нирках, шкірі, органах зору. Жири в достатній кількості містяться в таких продуктах харчування, як яйця, печінка, м'ясо, сало, риба, молоко. Для дитячого харчування хорошим джерелом жирів є вершкове масло. Цінні також і рослинні жири.

Вуглеводи є основним джерелом енергії. Людям, зайнятим розумовою або легкою фізичною працею, потрібна невелика кількість вуглеводів; при виконанні значної фізичної роботи і заняттях спортом потреба у вуглеводах збільшується. Людям, схильним до повноти, можна знижувати в харчових раціонах кількість вуглеводів без особливого збитку для здоров'я. Найбільш багаті вуглеводами рослинні продукти: хліб, крупи, макарони, картоплю. «Чистим» вуглеводом є цукор.

Вітаміни - це такі речовини, які потрібні організму в мінімальних кількостях для підтримки життя. Тривала відсутність вітамінів у харчуванні призводить до авітамінозу, але частіше зустрічаються гіповітамінози, розвиток яких пов'язаний з нестачею вітамінів у їжі; це особливо помітно в зимові і весняні місяці. Більшість гіповітамінозів характеризується загальними ознаками: підвищується стомлюваність, спостерігається слабкість, апатія, знижується працездатність, знижується опірність організму.

Потребу дитячого організму у воді вище, ніж у дорослої людини, так як ріст клітин можливий тільки при наявності води. Дорослій на 1 кг маси тіла потрібно 40 мл води в добу, а дитині 6-7 років - 60 мл Тому харчовий раціон повинен бути складений так, щоб в кожний прийом їжі дитина отримував обов'язково одне рідке блюдо.

Таким чином, чим різноманітнішим буде харчовий раціон, чим ширший асортимент харчових продуктів він буде включати, тим більше ймовірність, що організм отримує всі необхідні йому речовини.

При приготуванні їжі дуже важливо враховувати також вид кулінарно-технологічної обробки продуктів. Найбільш щадними, що зберігають цінні речовини, є такі способи обробки як варіння без зливу води, припускання і пасирування для рослинних продуктів, варіння і тушкування для м'ясних, запікання для молочних та рибних продуктів.

Для нормального розвитку організму дітей велике значення має правильний режим харчування. Поняття «режим харчування» включає регулярність харчування, кратність харчування, розподіл добового раціону по енергоцінності, хімічним складом, продуктового набору і масі на окремі прийоми їжі.

Якщо дитина привчена снідати, обідати і вечеряти в певний час, то до цього часу у нього з'являється апетит, так як в організмі починається виділення харчових соків. Недотримання режиму харчування може стати причиною багатьох захворювань, наслідки яких позначаються не завжди відразу.

Частими обмеженнями для батьків буває те, що діти відмовляються їсти ті продукти, які їм необхідні, і вимагають те, що зовсім некорисно. У цьому випадку можна порадити наступне:

1) Якщо ваша дитина розвинув у собі схильність до якогось виду їжі і хоче їсти його щодня, дозвольте йому, якщо поживний продукт, але тільки раз в день. При наступному прийомі їжі годуєте його тим, що їдять інші. Якщо він хоче з'їсти те, що ви вважаєте спамом, не потрібно йому забороняти це є зовсім. Постарайтеся зробити так, щоб ця їжа не стала для нього забороненим плодом, який, як відомо, солодкий.

2) Ніколи не робіть проблему з того, що ваша дитина не любить якусь їжу. Ніякий вид харчових продуктів не є сам по собі незамінним. Наприклад, овочі одного кольору можуть замінити один одного, і якщо дитина не любить молоко, то необхідний йому кальцій він може отримати з сиру.

3) Не говоріть: «З'їж все це, тобі це корисно». Це звучить так, ніби ви пропонуєте ліки. Нехай діти побачать, що ви їсте те ж саме і з задоволенням.

4) Не говоріть: «Якщо з'їси овочі, отримаєш морозиво». Ненависна їжа стане ще огидніша.

«Вплив тютюнопаління на організм людини»

Якщо людина, закуривши, продовжує палити і це стає постійним фактором, починає формуватися нікотиновий синдром, або нікотинова токсикоманія. Виділяють три стадії нікотинової токсикоманії.

Перша стадія - побутове куріння. Людина курить епізодично - 1-2 сигарети в тиждень, в залежності від ситуації. Потім виникає щоденне куріння до 3-5 сигарет в день. Курцеві здається, що його працездатність підвищується, покращується самопочуття.

Друга стадія - звичне куріння. З'являється нав'язливе бажання палити. Виникає залежність від куріння. У цій стадії погіршується самопочуття: з'являються головні болі, дратівливість, порушується сон, підвищується стомлюваність.

Третя стадія - упереджене куріння. Залежність носить фізичний характер. Виникає нездоланне бажання палити. Розвивається важка абстиненція. З'являється звичка палити натщесерце, відразу після їжі, нерідко вночі.

«Батьки, чи знаєте ви, що...?»1.

У того, хто почав курити у віці 15 років, ризик смертності від раку легенів збільшується порівняно з тими, хто почав курити після 25 років (у чоловіків - в 3,5 рази, у жінок - в 2,4 рази).

2. Куріння є причиною 80% смертей серед хворих раком легенів і 90% - серед хворих на туберкульоз.

3. 50% курців у розвинених країнах помруть від хвороб, викликаних курінням. Це рак легенів, захворювання дихальної та серцево-судинної систем.

4. Тривалість життя людини, який викурює пачку і більше сигарет на день, зменшується на 7 років порівняно з некурящим.

5. Жінки, що палять під час вагітності або пасивні курці, мають більшу ймовірність ускладнень під час вагітності, під час пологів, народження дитини з низькою масою тіла і маленькою голівкою. Ці діти нерідко відстають у фізичному і розумовому розвитку, часто хворіють, у них високий ризик захворювання раком легенів.

Безпечний Інтернет

Безпека дітей в Інтернеті

Інтернет. Більше половини батьків не знають про його небезпеки. У то й же час 73% батьків впевнені, що їхня дитина захищена від будь-яких небезпек у мережі. І лише 13% вчителів вважають, що навчати основам безпеки в Інтернеті потрібно у школі.

З кожним новим поколінням підвищується рівень проникнення Інтернету в сім’ї. Сьогодні все більше дітей користуються Інтернетом для спілкування, пошуку інформації, ігор, завантаження мультимедійного контенту. Але з розширенням можливостей в онлайні збільшується і кількість ризиків. Що ж може трапитись у реальному житті через безтурботну віртуальну поведінку? Чи знають про це діти? А батьки? Чи усвідомлюють вони необхідність навчання не просто тому, як користуватися мережею Інтернет, а ще й тому, як уникнути небезпечних ситуацій? Чи можна віднести це до сфери компетенції шкіл?

Детальне дослідження вперше було проведено в Україні. Його результати наведені нижче.

Ключові результати:

• З 96% дітей-користувачів Інтернету віком від 10 до 17 років 51% не знає про небезпеки в мережі.

• 52% дітей виходять в Інтернет передусім для спілкування у соціальних мережах, де залишають свій номер мобільного телефону (46%), домашню адресу (36%), особисті фото (51%).

• 44% дітей знаходяться у потенційній зоні ризику (розміщують особисту інформацію) і 24,3% вже були в ризикованих ситуаціях (ходили на зустріч з віртуальними знайомими). У віковій групі від 15 до 17 років цей показник досягає 60,3%.

• 72,5% дітей хочуть отримувати більше інформації про те, як убезпечити себе в Інтернеті. 77% батьків також висловили бажання більше дізнатися про безпеку Інтернету для дітей.

• У сім’ях діти краще за батьків розбираються у комп’ютері та Інтернеті. З 81% батьків, у яких на домашньому комп’ютері є антивірус, 95% зазначили, що його установкою і налаштуванням займалася дитина.

• Думку про те, що навчати дітей безпеці в Інтернеті повинні вчителі, розділяють 95% батьків і лише 13% самих вчителів.

ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ БЕЗПЕКУ ДІТЕЙ У МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Пропонуємо декілька рекомендацій, які слід взяти до уваги:

•        розміщуйте комп’ютери з Internet-з’єднанням поза межами кімнати вашої дитини;

•        поговоріть з дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;

•        цікавтесь, які веб сайти вони відвідують та з ким розмовляють;

•        вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль в Windows*;

•        наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без вашого відома;

•        навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;

•        контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);

•        цікавтесь, чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;

•        навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;

•        переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет мережу;

•        інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах;

•        розмовляйте зі своєю дитиною як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.

Використовуючи ці рекомендації, Ви маєте нагоду максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет. Але пам’ятайте, Інтернет - це не тільки осередок розпусти та жорстокості, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити свою дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації.

Та найголовніше, дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а, насамперед, оберігаєте. Дитина повинна Вам довіряти.

БАТЬКІВСЬКИЙ КОНТРОЛЬ У WINDOWS VISTA

З появою нової операційної системи Windows Vista, до складу якої увійшли засоби батьківського контролю (Parental Control), з’явилась можливість легко контролювати отримання дітьми інформації і забезпечити їх захист під час роботи на комп’ютері.

За допомогою засобів батьківського контролю є можливість встановити:

1. обмеження часу, який дитина проводить за комп’ютером;

2. обмеження часу, протягом якого діти можуть входити у систему, зокрема, дні тижня і години, коли доступ дозволено (в інший, не зазначений Вами час, діти не зможуть користуватися комп’ютером. Якщо дозволений час закінчиться, а дитина ще працює за комп’ютером, відбудеться автоматичний вихід із системи);

3. обмеження доступу дітей до мережі Інтернет за допомогою веб-фільтра батьківського контролю.

Завдяки спеціальному веб-фільтру Ви одержуєте можливість встановити низку обмежень на доступ дітей до мережі Інтернет, зокрема:

•        заборонити доступ до окремих ігор (ви можете блокувати ігри на підставі вікової категорії та оцінки вмісту, а також заборонити доступ до певних ігор);

•        обмежити активність в мережі Інтернет (ви можете блокувати доступ до веб-сайтів, обираючи рівень обмеження об’єму інформації; вказати, яку інформацію за тематикою та змістом фільтри пропускатимуть, а яку блокуватимуть; заблокувати або дозволити доступ до окремих веб-сайтів; заборонити або дозволити завантаження файлів);

•        заборонити використання окремих програм.

З приводу порушень законодавства України у сфері захисту суспільної моралі звертайтесь до Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі: офіційний сайт – www.moral.gov.ua; e-mail –info@moral.gov.ua

ДОВІРА В РОДИНІ

Основна рекомендація, що гарантує безпеку дитини в мобільному Інтернеті — довірче спілкування з батьками. Дитина повинна знати, що головні експерти у всіх життєвих ситуаціях — її мама й тато. Не повинно бути таких тем, які дитина боялася б обговорювати з батьками й питань, які дитина посоромилася б поставити. На жаль, у багатьох родинах довірчі відносини втрачені, і батьки з дітьми живуть поруч, але не разом. Якщо такі проблеми є у Вас, прочитайте кілька простих рекомендацій, які зможуть відновити довіру у Вашій родині.

* Хоча б 15 хвилин у день спілкуйтеся з дитиною так, щоб ви дивилися одне одному в очі. Але тільки не тоді, коли Ви її лаєте! Контакт «очі в очі», повинен асоціюватися в дитини тільки з теплим, довірчим спілкуванням.

* Починайте й закінчуйте день разом! Будіть дитину вранці, нехай вона бачить Ваш гарний настрій. Намагайтеся, у міру її віку, укладати її спати. Навіть діти 7 років люблять казку на ніч, а для дітей старше важлива щиросердечна бесіда.

Мобільний Інтернет і діти різного віку

У дітей різного віку відрізняються інтереси, розуміння навколишнього світу й реакція на різні події. Дуже важливо зрозуміти, у якому вигляді й обсязі необхідний Інтернет дітям у тому або іншому віці.

Дитині до 7 років цікаво й навіть необхідно грати, особливо — у розвиваючі й сюжетно-рольові ігри. Чому б не надавала перевагу дитина — віртуальним іграм або іграм з батьками й іншими дітьми, — усе буде корисно для її розвитку, зрозуміло, якщо дотримуватися обмежень за часом. Інакше віртуальні ігри можуть швидко стати для маляти сенсом життя, а реального спілкування дитина буде уникати. Відводьте на віртуальні ігри півгодини в день, а на ігри з однолітками — 3—4 години.

З 7 до 11 років, діти як і раніше полюбляють грати й прагнуть використати Інтернет сааме як майданчик для ігор. Але в цьому віці в дітей прокидається т. зване соціальне «Я». Дітям важливо зайняти значуще місце в житті свого маленького світу: класу, школи, дружити з однолітками. Тут їй буде потрібна реальна допомога й проста увага батьків. Перші невдалі спроби дружби в початковій школі можуть травмувати дитину. У цьому випадку батьки зможуть дати їй практичні поради зі встановлення контакту з однолітками, разом беручи участь у віртуальному спілкуванні в мережі. Зрозуміло, у всьому необхідно дотримуватися міри, і тоді Інтернет стане дитині помічником у подоланні бар’єрів спілкування, партнером у розвиваючих іграх, учителем у вивченні іноземних мов, джерелом необхідної інформації для уроків і просто — музики, картинок і фотографій, мультфільмів і позитивних емоцій.

Дитина в 11—14 років — це підліток. І найголовнішою, значущою, провідною її діяльністю є спілкування з ровесниками. Тут мобільний Інтернет може стати просто незамінним помічником. Але, знову ж, всі добре в міру! Інтерактивне спілкування потрібно обов’язково сполучати з реальним. Після 11 років у підлітків уже починає активно прокидатися інтерес до питань дорослого життя, психології статей і всього, що із

цим пов’язане. Важливо, щоб відповіді на свої питання підліток знаходив у першу чергу в батьків, а не на сумнівних сайтах. Крім того, у цьому віці в дітей з’являються кумири: співаки, спортсмени й артисти, про які їм хочеться довідатися все. У цьому випадку Інтернет — кращий помічник і інформатор. Але батькам потрібно бути пильними, адже зірок найчастіше супроводжує скандальна інформація.

Дитина старше 14 років — уже досить доросла людина, що вважає, що сама краще знає, як їй треба поводитися, яку музику слухати, що читати, з ким спілкуватися. Цікавтеся всім тим, чим цікавиться Ваша дитина, намагайтеся вникнути в коло її інтересів і спілкуйтеся з нею про них, навіть якщо це «не Ваша тема». Починаючи із цього віку з дитиною можна говорити й про вибір майбутньої професії. А в Інтернеті можна знайти безліч інформації, що допоможе дитині визначитися, а Вам — контролювати й, якщо буде потреба, коректувати вибір дитини, знаходячи більше повну інформацію про переваги й про недоліки різних професій.

Новий драйв сімейного спілкування

Зробіть мобільний Інтернет новим засобом сімейного спілкування. Придумайте цікаве для Вас і Вашої дитини хобі, наприклад — шукайте в Інтернеті веселі картинки, на якусь тему, або — створіть спільний он-лайн фотоальбом, а фотознімки для нього робіть мобільним телефоном. Під час спільного відвідування мобільного Інтернету Ви ненав’язливо можете розповідати дитині про культуру поводження в мережі, звертати увагу на сховані погрози, аналізувати реакцію дитини на негативну інформацію й т. д.

Розвиватися з Інтернетом

Розмовляйте з дитиною про те, що нового й цікавого вона довідалася з мобільного Інтернету. Але спочатку — розповідайте, що важливого й корисного Ви робите з його допомогою самі. Разом з дитиною знаходите в Інтернеті відповіді на питання, що її цікавлять. Навчить її, як за допомогою Інтернету можна уникнути складних ситуацій, наприклад, не заблукати в незнайомому місці, використовуючи карти; як знайти необхідну інформацію або одержати пораду. Покажіть їй, скільки цікавого і корисного можна знайти в Мережі. Але показуючи дитині багатогранність Інтернету, не забудьте розповісти про правильне ставлення до нього. Наприклад, можливість онлайн-спілкування із другом, що живе далеко — це одна із чудових можливостей мобільного Інтернету, а от спілкування винятково з віртуальними друзями — це вже крайність.

Обережно, кібер-злочинці!

Як і в реальному житті, в Інтернеті можуть зустрітися люди, що бажають утертися в довіру до Вашої дитини з корисливими або злочинними намірами. Щоб убезпечити свою дитину, Вам необхідно знати, якими прийомами злочинці користуються найчастіше:

1. Намагаються викликати жалість. Наприклад, розповідять, що їдуть із країни, і не можуть взяти із собою чудового кошеняти, тому шукають гідного для нього хазяїна; запропонують дитині зустрітися й подивитися/забрати нещасну тварину.

2. Привертають увагу за допомогою незвичайних, яскравих речей, які так подобаються дітям, а потім — пропонують купити/виграти/одержати в подарунок при особистій зустрічі.

3. Штучно підвищують самооцінку дітей, розповідаючи про те, які вони чудові й унікальні, але ніхто, за винятком, зрозуміло, злочинця їх не розуміє. Діти дуже люблять, коли їх хвалять і часто готові на всі, щоб похвали не припинялися.

4. Звертаються до дитини від імені знайомих, авторитетних для дитини людей. Наприклад, представляються друзями батьків або співробітниками правоохоронних органів і просять вислати важливу конфіденційну інформацію про себе, родину, дім. Щоб уберегти дитину від таких ситуацій, необхідно багаторазово програти й проговорити з нею подібні ситуації. Дитина повинна навчитися автоматично відповідати або виконувати певні дії. Наприклад — виходити із чата, коли хтось занадто нав’язливо цікавиться особистою інформацією й обов’язково розповідати Вам про такі спроби! А Вам належить обов’язково повідомляти про інциденти адміністрації сайту, а в окремих випадках — і правоохоронним органам.

 Бути культурним в Інтернеті

Як привчити дитину коректному поводженню в мобільному Інтернеті? Як і у звичайному житті, головним правилом кожної людини повинно бути: «Поводься із іншими так, як хочеш, щоб поводилися з тобою». Намагайтеся донести це правило до своєї дитини на доступних для її віку прикладах, розповідайте, що людині, яку скривдили в Інтернеті, так само боляче, якби це відбулося при особистій зустрічі.

 Антивіруси й спам-фільтри

Існуючі технології безпеки і технології, що постійно з’являються, здатні не тільки захистити мобільний телефон і комп’ютер, а й уберегти дитину від безлічі помилок. Насамперед, Вам самим варто розібратися в принципах роботи цих програм, встановити й налаштувати їх на Вашому обладнанні, а вже потім — привчати дитину користуватися ними. Як це зробити? Граючи й пояснюючи на простих прикладах і асоціаціях. Для маленьких дітей будуть дієвими такі конкретні приклади, як «адже ми закриваємо наш будинок на ключ, коли кудись ідемо, тому, що не хочемо, щоб хтось сторонній міг увійти й щось у нас украсти». Підліткам же буде цікаво відчути себе «просунутими користувачами» і довідатися про принципи роботи програм безпеки.

 Ніки й паролі

Є таке поняття — особистий простір, а ще прислів’я: «Мій будинок — моя фортеця».

Розповідайте дитині на зрозумілих прикладах про те, що таке її особистий простір: його кімната, родина, найближчі друзі, захоплення й т. д. Поясніть, що як і в реальному житті дитина не пустить до своєї кімнати грати чужих, незнайомих людей, і не стане

розповідати про себе стороннім дорослим, так і в Інтернеті варто оберігати свій особистий простір. Для цього в інтерактивному спілкуванні (ICQ, соціальні мережі, чати, форуми) варто використати псевдоніми-ніки — віртуальні імена. Ці імена можуть підкреслювати захоплення дитини, але з них ніхто не повинен здогадатися про її вік, адресу, соціальний статус й т. д. А для електронної пошти необхідно використати простий для запам’ятовування пароль, але не пароль, що асоціюється з дитиною прямо. Щоб пояснити необхідність використання віртуальних імен і паролів хлопчикам можна розповісти історії про шляхетних лицарів, що приховували свої імена й секретних агентів. А для маленьких дівчаток підійде казка про Червону Шапочку.

Небезпечна «полуничка»

Всім відомо, що крім величезної кількості корисної, важливої й цікавої інформації, в

Інтернеті вистачає й «дорослих» сайтів, відвідування яких може викликати нездоровий

інтерес, збентежити або злякати дитину. От кілька рекомендацій, які допоможуть

уберегти Вашу дитину від психологічних травм:

* Намагайтеся самі, разом з дитиною, знайти коло корисних безпечних сайтів, які вона надалі буде відвідувати. Періодично відвідуйте їх разом.

* Ніколи не відмовляйтеся від пояснень, якщо дитина звернулася до Вас із питанням на делікатну тему. Дитина повинна знати, що у Вас вона може отримати всі необхідні роз’яснення.

* Регулярно розмовляйте з дитиною про те, які сайти вона відвідала і що цікавого там довідалася. Не забувайте самі розповідати й показувати, що корисного Ви знайшли в Інтернеті.

І найголовніше — не слід лаяти дитину, якщо вона відвідала «дорослий» сайт. Пам’ятайте, що інформація й життєві ситуації бувають приємні й корисні, а не гарні і погані, як ми звикли думати. Якщо інформація негативна, ми повинні зрозуміти, чому корисному вона може нас навчити — бути акуратними, уважними, відповідальними, довіряти, але перевіряти, поважати себе й т. д. Навчить Вашу дитину поважати себе. Розповідайте, що людина, яка себе поважає, не буде дивитися всяку дурницю.

Інтернет-залежність і як з нею боротися

Ризику стати Інтернет - залежним найбільше схильні діти, у яких не складаються відносини з однолітками й батьками, які намагаються віднайти заміну живому спілкуванню у віртуальних іграх і чатах. Тут, у розмові з дитиною важливо не протиставляти Інтернет реальному життю, а показати, як вони можуть доповнювати одне одного! Ваша дитина занадто захоплена іграми - стрілялками? Відмінно, запропонуєте їй стати сильним героєм не тільки на екрані мобільного телефону або монітора, а насправді зайнятися спортом, навчитися прийомів самооборони й т. д. Сходіть разом у спортзал, знайдіть підходящу спортивну секцію.

Важливо правильно використати властиву кожній дитині рису — цікавість! Добре знаючи свою дитину, Ви обов’язково знайдете в навколишньому світі речі, які її обов’язково зацікавлять, і в цьому пошуку Вам знов-таки зможе допомогти Інтернет.

Інтернет ресурс : http://ouo.gov.ua/parents

Складові інтелектуального розвитку дитини

Уміння охоплювати поглядом усю сторінку й запам'ятовувати матеріал, вирішувати проблеми творчими й нестандартними способами, вивчати нові предмети швидко й легко, зосереджуватись на чому-небудь, не відволікаючись, знати предмет краще за інших, швидко й легко придумувати нові концепції та ідеї, винаходити нові механізми, які допоможуть змінити світ, – усе це властиво високоінтелектуальним людям.

За останні кілька років значно збільшилась кількість досліджень, пов'язаних з вивченням розвитку мозку та його функцій. Усі знають, що в немовлят нейронні зв'язки розвиваються дуже швидко, а згодом процес сповільнюється й досягає свого піку до моменту, коли ми зростаємо. Однак мозок не припиняє формувати нейронні зв'язки, прокладаючи все нові й нові шляхи. Цей процес триває до самого кінця нашого життя й називається пластичністю мозку.

Люди постійно винаходять нові способи підвищити коефіцієнт свого інтелекту. І на підставі останніх досліджень з'явилось безліч теорій і технік, що дозволяють зробити це. Найкращим часом для початку розвитку розумових здібностей є вік немовляти й раннє дитинство. Однак ці методи ефективні в будь-якому віці. Давайте розглянемо кілька ідей, які були апробовані останнім часом.

1. Зв'язок лівої та правої півкуль

Про те, що ліва й права півкулі відповідають за різні функції, завжди було багато дискусій. Існує безліч теорій про те, що ліва півкуля є «аналітичною», а права – «творчою». Ліва півкуля відповідає за мову, у той час як права за образне мислення.

Дослідження довели, що міцний зв'язок між півкулями мозку допомагає людині поєднати різні навички при вирішенні проблем у повсякденному житті. Це називається «цілісним мисленням мозку».

Усі техніки посилення зв'язку між півкулями мозку включають у себе все, що пов'язано з рухами з перехресною координацією. Наприклад, діти так рухаються, коли вчаться повзати. Для руху вперед вони використовують ліву руку й праву ногу, а потім праву руку й ліву ногу. Такі перехресні рухи допомагають розвивати зв'язок між двома півкулями мозку.

Можливо, ви чули про те, що дитина, яка почала відразу ходити, може в майбутньому мати проблеми з великою моторикою. Дослідження доводять, що діти, які не навчилися спочатку повзати, в подальшому не мали ніяких проблем з моторикою, проте, без сумніву, повзання дуже корисне як для дітей, так і для дорослих.

Перехресний рух можна побачити й під час ходьби. Права рука подається вперед разом з лівою ногою, а потім ліва рука із правою ногою. Ходьба дуже корисна і для здоров'я в цілому.

Ще один ефективний вид діяльності – це писати недомінантною рукою. Дитина-правша повинна пробувати писати лівою рукою, а шульга, навпаки, – правою. Усього кілька хвилин такої діяльності на день принесуть велику користь.

Дуже корисно просто барабанити – це допомагає посилити зв'язок між двома півкулями мозку. Також це допоможе дитині пригадувати й запам'ятовувати складні комбінації рухів. Тож нехай вона барабанить собі на втіху.

Є ще багато різних видів діяльності, які допомагають посилити зв'язок між лівою та правою півкулями. Головне знайти те, що буде підходити саме вашій дитині.

2. Кисень, яким ми дихаємо

Кількість кисню, що надходить у наш мозок, відіграє велику роль у його розвитку. Діти, які проводять час на вулиці, грають, стрибають і бавляться на свіжому повітрі, наповнюють свої легені великою кількістю кисню. Цьому також сприяють рибалка, плавання в річці або озері, катання на роликах і ковзанах – усі види активного проведення часу.

У наш же час діти переважно проводять час за телевізором, комп'ютером чи виконанням домашніх завдань. Для здорового розвитку мозку потрібен баланс між фізичними вправами й навчанням.

Усі активні види діяльності розвивають координацію, а також життєву ємність легенів. Є кілька конкретних видів діяльності, які будуть максимально корисними для дітей.

Плавання – один з найкорисніших видів спорту. Доведено, що плавання корисне в будь-якому віці. При плаванні розвивається життєва ємність легень. Йоги використовують плавання в якості інтенсивної дихальної гімнастики, яка покращує рівновагу й увагу. Плавання під водою й пірнання з поступовим нарощуванням часу перебування під водою також збільшують життєву ємність легенів та активність кровоносних судин. Усе це позитивно впливає на здатність зосереджуватись, а також на підвищення коефіцієнта інтелекту.

3. Дієта й харчування

Ми – це те, що ми їмо. Чули такий вислів? Ну, звісно. Дитина розвивається в усіх напрямках. Але разом з її тілом розвивається її мозок. Немає необхідності казати про те, як харчування впливає на розвиток сильного тіла та здорового мозку. Однак ми часто забуваємо про негативний вплив на здоров'я дитини забруднення, хімікатів, консервантів і штучних добавок. Усе це потрапляє в її організм разом із продуктами.

Головне – не забувати про те, що є «корисна» та «погана» їжа, тобто продукти, корисні для здоров'я, й, навпаки, шкодять йому.

Корисною їжею вважаються свіжі, «живі» продукти. Фрукти й овочі містять багато вітамінів, кальцію та інших корисних речовин. Усі продукти, що містять омега-3 кислоти, корисні для розвитку мозку.

Лляне насіння, червона риба, яйця – усі вони містять омега-3 кислоти. Цілісне зерно й коричневий рис також принесуть користь для здоров'я. Діти повинні уникати вживання консервованих продуктів. У них міститься велика кількість цукру, солі й консервантів.

4. Мультисенсорний підхід – баланс усіх стилів навчання

Є різні способи навчання. Найчастіше використовуються зоровий, слуховий і кінестетичний. У більшості людей домінує тільки один спосіб, але під час навчання використовуються всі три. Кожний з нас використовує той спосіб, який найбільше йому підходить.

Усі три способи можна використовувати під час навчання дитини. Наприклад, якщо у вашого малюка добре розвинена зорова пам'ять, ви можете використовувати картки, коли йому треба щось вивчити для школи. Для дитини, яка краще запам'ятовує на слух, можна записати потрібний матеріал на диктофон, і нехай вона слухає його по кілька разів, поки йде до школи. Якщо ж дитина краще вчиться кінестетичним способом, нехай займеться танцями, гімнастикою або бойовими мистецтвами.

У школі більше переважає зоровий спосіб навчання, який включає таблиці, схеми, плакати, записи на дошці, малювання. Сприйняття матеріалу на слух відбувається тоді, коли вчитель пояснює матеріал. На жаль, кінестетичний спосіб навчання практично не використовується у школах.

Займаючись із дитиною вдома, ви можете підібрати для неї найбільш ефективний спосіб навчання. Спочатку треба просто визначити, який спосіб підходить вашій дитині, і тоді навчання буде проходити легше та швидше.

Також рекомендується використовувати й розвивати інші способи навчання. Якщо в дитини добре розвинена зорова пам'ять, підберіть види діяльності, які будуть розвивати слуховий і кінестетичний способи навчання. Дитині буде набагато легше вчитись, якщо вона буде володіти всіма трьома способами.

• Читання добре стимулює зорову пам'ять, тому вчити дитину читати можна починати з раннього віку. Пазли й завдання, в яких дитина повинна знайти відмінності між двома картинками, також чудово підійдуть для цих цілей.
• Для розвитку сприйняття на слух підійде прослуховування музики. Стиль музики не важливий. Гра на музичних інструментах також допоможе в розвитку даного способу навчання.
• Для кінестетичного способу важливий рух – танці під музику, заняття балетом, гімнастикою чи бойовими мистецтвами. Обов'язково спробуйте ігри в лабіринті, коли дитина повинна сама знайти вихід. Якщо у вашому районі є щось схоже, обов'язково підіть туди – дитині сподобається.

5. Упевненість у собі

Головну роль в успіху вашої дитини відіграє її впевненість у собі. Ми всі хочемо, щоб наші діти були розумними, але найрозумніша людина не досягне більшого, якщо в цьому їй не допоможе її впевненість. Упевненість, повага до себе й почуття власної гідності є ключовими факторами успішності людини.

Усі немовлята дуже впевнені, але з часом вони починають утрачати впевненість через коментарі та критику інших. У житті кожного траплялись моменти, коли нам було соромно або ми потрапляли у прикру ситуацію. Іноді подібні спогади залишаються з нами на все життя.

Одна дівчинка не соромилась казати про те, що вона «не дуже розумна». Коли її питали, чому, вона пояснювала це тим, що її відправили у клас для дітей, які не встигали в навчанні, а інші діти називали її «тупою». Насправді дівчинка була дуже розумною, вона успішно займалась у шаховому гуртку. Її перевели в інший клас через її проблему з координацією, яка ніяк не позначалась на її розумових здібностях.

Іноді один бездушний коментар вчителя може примусити дитину повірити в те, що вона не розумна тільки лише тому, що неправильно відповіла на запитання, а інші діти засміялись.

У кожного є свої причини, з яких він може втратити впевненість у собі. Дуже важливо спробувати зберегти її в дитини. Тому з раннього віку батьки можуть починати навчати малюка справлятися з неприємними ситуаціями й розвивати сильний характер.

Із цією метою можна використовувати афірмації. Дитина повинна знати, що завжди може звернутись до вас, і ви завжди будете на її стороні. Якщо дитина розповість вам про якийсь інцидент, який вплинув на її впевненість у собі, ви можете придумати їй афірмацію, яка буде доречною для даної ситуації.

Наприклад, якщо ваш син посварився з товаришем, і той обізвав його дурнем, доречною буде афірмація «Ти розумний хлопчик». Ви можете додати і що-небудь інше, головне, щоби слова подіяли на дитину. Такі коментарі повинні бути завжди позитивними й висловлюватись у теперішньому часі. Ніколи не кажіть «Ти не дурень». Ці афірмації можна повторювати в міру необхідності. Найкраще вимовляти їх перед сном і відразу ж після пробудження.

Також, укладаючи свою дитину спати, порозмовляйте з нею про все хороше, що сталося за день. Говоріть про її досягнення, веселі заняття й радісні події. Так вона зосередить увагу на позитивних моментах дня. Нехай це буде вашим вечірнім ритуалом, дитині це обов'язково запам'ятається.

Пам'ятайте про те, що кожна дитина може в тій чи іншій мірі стати високорозвиненою людиною й навіть генієм, і завдання батьків полягає в тому, щоб максимально допомогти їй у цьому.

Джерело https://childdevelop.com.ua/articles/develop/3216/

Зневажлива поведінка дітей і підлітків

Зневажлива поведінка дитини може стати найбільшим подразником для батьків. Батько 14-річної доньки недавно поділився тим, наскільки він засмутився у відповідь на проявлену нею неповагу: «Я сказав доньці, що вона не піде на дискотеку, поки не прибере у своїй кімнаті, а там дійсно був повний безлад, і вона просто вибухнула. Вона кричала, казала, що ненавидить мене, і на завершення грюкнула дверима. Я був дуже розлючений і шокований, сказав дочці, що їй більше не світять жодні дискотеки аж до 18-ти років!».

Це не одиничний випадок прояву неповаги дітей до своїх батьків. Спитайте інших батьків, і вони, ймовірно, пригадають принаймні кілька випадків, коли їхня дитина проявляла у ставленні до них нешанобливість, грубість, зухвалість, необачність і навіть відверто зухвалу поведінку. Іноді неповага починає проявлятись тільки в підлітковому віці, в інших же випадках дитина може демонструвати її вже з раннього дитинства. Як би там не було, така поведінка найболючішим чином зачіпає емоційні струни батьків!

Природа зневажливого ставлення

Дорослі очікують поваги від своїх дітей – поваги своїх почуттів, свого дому, свого авторитету. І суспільство очікує того самого. Фраза «Дітей треба бачити, а не чути» виходить з поширеної думки, що діти повинні бути поступливими, тихими і робити так, як кажуть їм батьки. Проте будь-яка людина, яка знаходилась у товаристві дитини більше години, знає, що це не так. І все ж, як нам примирити наші очікування поваги до себе з бажанням дитини випробувати межі нашого терпіння у прагненні до власної незалежності? Як далеко можна дозволити їй зайти?

Існує кілька причин такої зневажливої поведінки дитини. По-перше, вона може просто не розуміти, що дійсно виражає свою неповагу у ставленні до батьків. Наприклад, якщо дитина піддає сумніву рішення батьків, дорослими це розцінюється як грубість, але для дитини це просто спосіб задоволення своїх потреб. При цьому дитина розмірковує приблизно таким чином: «Я хочу піти в гості до мого друга. Мама сказала: «Ні». Я хочу з'ясувати, чи існує найменша можливість змінити її думку, адже я дуже хочу побачитися з ним. Тож я ставлю питання, я сперечаюсь, я роблю все, що в моїх силах, щоб вона тільки сказала «Так».

Дитина діє під впливом моменту, орієнтуючись на те, чого хоче, не звертаючи уваги на свою поведінку, не бачить, що вона зухвала і призводить лише до погіршення ситуації. Коли діти відчувають гнів чи розчарування, їм важко самостверджуватись або самовиражатись прийнятним чином. Адреналін зашкалює, очі округлюються, голос підвищується, ноги тупотять і двері ляскають. Ви коли-небудь казали дитині: «Зараз же припини, тобі ж гірше буде!»?

Деякі діти відчувають труднощі при управлінні стресом і своїми емоціями. Коли їх обмежують у чому-небудь або кажуть їм «ні», вони просто не можуть зупинитись і перетинають межу. Додайте до цього підлітковий вік та активність гормонів, і ви отримаєте потенціал миттєвого сплеску емоцій і роздратування.

Зрештою, у наші дні на дітей впливають і популярні телевізійні серіали про життя різних сімей. Діти постійно спостерігають неповагу й зухвалість медіа-персонажів у ставленні до своїх батьків. Справді, більшість телевізійних шоу чітко дають зрозуміти, що діти, як правило, розумніше, ніж батьки!

Реакція на нешанобливе ставлення та поведінку

Більшість батьків час від часу стикаються із м'якою й помірною формою зневажливого ставлення своїх дітей. Як найбільш ефективно реагувати на таку поведінку?

Вирішіть, на яку саме поведінку дитини треба звертати увагу, реагувати, коригувати її.Більшість дітей принаймні кілька разів у житті проявляли помірно зневажливу поведінку, наприклад, закочували очі у відповідь на слова батьків. Зазвичай це відбувається, коли ви відвертаєтесь, а часом і до того моменту, коли діти раптово починають розуміти: «Ой, мама все ще стоїть переді мною!». Таку поведінку ви можете спокійно «дозволити» і зосередитись на вирішенні більш значущих проблем прояву неповаги (наприклад, криків, образ, грюкання дверима, вигуків «Я тебе ненавиджу»). Іноді підліткам важко приховувати своє незадоволення, але, якщо бути чесними до кінця, хіба нам самим не важко це робити? З іншого боку, якщо ваша дочка закочує очі кожного разу, коли ви відвертаєтесь, ви можете вирішити, що з вас вистачить, пора обговорити таку поведінку. Реагувати на той чи інший прояв неповаги – це особиста справа батьків, але більшість з них згодні, що необхідно все-таки розставити відповідні пріоритети.

Не беріть на себе відповідальність за зневажливе ставлення вашої дитини. Одна із причин, чому грубість дитини в такій мірі засмучує нас, полягає в тому, що ми часто думаємо, що її зухвалість – це результат нашого виховання. Якщо ви сидите за святковим столом з родичами і ваш син випалює на вашу адресу щось грубе або нетактовне, крім гніву це може викликати відчуття ганьби: «Що про мене подумають інші люди, якщо моя дитина так поводиться?». Як би важко це не було, пам'ятайте: поведінка дитини є відображенням її самої, а не вас.

Поясніть дитині, що таке неповага. Порозмовляйте з дитиною про те, яка поведінка шаноблива, а яка ні. Ми часто очікуємо від дітей розуміння питання без відповідних пояснень. Маленькі діти міркують конкретними категоріями. Ви повинні казати їм: «Коли ти кричиш на мене, то показуєш свою неповагу». Не думайте, що як тільки дитина досягає підліткового віку, до неї приходить розуміння впливу її поведінки на інших людей. Іноді це важко навіть нам, батькам. Часто тон голосу або просто спосіб висловлювання можуть звучати, як «поза». Знову ж таки, вирішіть, чи варто такі прояви допускати, вибачати, чи все-таки треба звернути на них свою увагу.

Поінформуйте дитину, яка форма її поведінки потенційно здатна призвести до негативних наслідків: «Якщо ти ще раз підвищиш голос на мене, не буде жодних друзів у вихідні». Якщо ви хочете приборкати легкі прояви неповаги, намагайтеся, щоб наслідки були реалістичними й нетривалими. Треба, щоби покарання відповідало прояву негативної поведінки. Варто продемонструвати дитині: якщо вона ставиться до інших людей нешанобливо, таке ж ставлення отримає у відповідь.

Навчіть дитину альтернативних навичок вирішення проблем. Якщо ваша дитина висловлює своє розчарування або гнів нешанобливо чи неналежним чином, порозмовляйте з нею про різні прийнятні способи самовираження. Ви можете разом з дитиною обіграти різні ситуації. Нехай вона грає роль батька/матері, а ви – її роль. Надайте їй список слів, які вона може використовувати, щоб дати вам сигнал про своє розчарування або засмучення. У житті їй доведеться висловлювати свої емоції й почуття не тільки вам, а й іншим людям, таким як друзі і вчителі, а потім керівникам і коханій людині. Корисно також замислюватися над питанням: «Як я вчу дитину ставитися до сторонніх? Чи є я для неї прикладом шанобливого ставлення?». Але, у кінцевому результаті, пам'ятайте про те, що безпосередньо на самій дитині лежить відповідальність за управління власними емоціями й поведінкою за допомогою навичок та інструментів, які ви їй дали.

Забезпечте позитивне заохочення. Звертайте увагу на моменти, коли ваша дитина поводиться шанобливо у ставленні до вас та інших людей, і скажіть їй, що схвалюєте таку поведінку: «Знаєш, мені так сподобалось, як ми сьогодні поговорили з тобою. Я сподіваюся, що ми будемо спілкуватись так часто». Навіть якщо дитина була шанобливою тільки мить, відзначте таку поведінку й дайте це зрозуміти. Вам треба підкріплювати поведінку, яку ви хочете виховати в дитини. Акцентування уваги лише на неприйнятній поведінці не допоможе досягти поставленої виховної мети – навчити дитину поводитися шанобливо у ставленні до батьків та оточуючих людей.

І останнє

Поради, наведені в цій статті, призначені для того, щоб допомогти батькам упоратися з неповагою в легкій і помірній формі. Іноді особливо з дітьми, які проявляють опозиційну й зухвалу поведінку, неповага може набувати форми словесної образи чи більш серйозного порушення норм. Так, ламати речі в домі, знищувати майно, не з'являтися додому вчасно або не дотримуватися домашніх правил – це неповага. Але ці вчинки також є частиною більш серйозних поведінкових проблем, вирішити які, можливо, треба за допомогою фахівців. Пам'ятайте про те, що хоча неповага дитини дуже розчаровує, вона служить відмінною можливістю навчити наших дітей правильних життєвих цінностей і навичок.

Джерело: https://childdevelop.com.ua/articles/upbring/481/